— Вай, простиндамасть, корхтазевонь! Пяк пара ни эсь велень ломанень няемась...
— Тя, тейне анан прощиньгя сянкса, мес тяса азорондан. Но моли—ни кефпиеце* часць, а тейне ичкози молемась...
— Коза молема? Ошу? — дивандазь кизефтезе тядясь.
— Да.
— Месть зря? Шобда, начка, — сизеть тон! Удок тязк! Егор Иваноч кухняв мады, а минь тонь мархтот тяза...
— Аф, тейне эряви тумс! — стак корхтазь пшкяць стирьнясь.
— Да, землячка, эряви штоба бары шнясь юмаль. Сонь тяса содасазь. И кда ванды сон няфти пря ульцяса, ся афпара ули! — мярьксь Егор.
— Кода—ина сон? Ськамонза туй?..
— Туй! — мярьксь Егор, мзелдозь
Стирьнясь каясь эсьтиенза чай, сявсь розь кши печфке, салыяфтозе, ды кармась ярхцама, сонць думандазь ванць тядять ланкс.
— Кода стане якафттада? Тонга, Наташавок? Мон афолень моль, — пелькс! — мярьксь Власова.
— Да сонга пели! — приметазе Егор, — Пелят тон, Саша?
— Сияк содаф! — отвечась стирьнясь.
Тядясь варжаксць стирьнять ланкс, Егор ланкс ды потмораста пешкоць:
— Кодаптада тинь... строгахтяда!
Чайда симомда меле, Сашенька апак корхтак пращась Егор мархта, лиссь кухняв, а тядясь, прважакшнемстонза, лиссь мельганза. Кухняса Сашенька пшкяць:
— Няйсак, Павол Михайловичень — аст теенза моньцтонь поклон! Пожалоста!
А коста кярьмоць—ни кенкш кундамати, вдрук меки варжаксць, салаване кизефгезе:
— Паламс можнат тон?
Тядясь апак корхтак кельгозе стирьнять ды танга палазе.
— Спасиба! сетьмоняста* пшкяць стирьнясь ды; сукьнямок, тусь.
Комнатав меки сувамда меле тядясь пеезь* варжаксць вальмава. Шобда ушось такаста* пяярьсть ловонь начка пакшне.
— А Прозорофнень изить юкста? — кизефтезе Егор.
Сон ащесь озада, келептезень пильонзон*, ды марямга уфась чай стаканть ланкс. Шамац якстерель, ливозю доволай*,
— Содасайне, содасайне! — думандазь мярьксь тядясь а сонць боком вельде мольсь шрать ваксс. Озась ды, Егоронь ланкс лажнань сельмоть ванозь, аф эрязстса корхтазевсь:
— Ай—ай—ай! Сашенькась! Кода сон пачкоди?
— Сизи! — согласиндась Егор — Тюрьмась сонь пек осалгафтозе. Инголи стирьсь сяда шумбраль... Сяконьди сон тага анеляфста кассь.. Никак — сярятькшнихть—ни тевлавонза...
— Кие сон стамсь? — сетьмоста кизефць тядясь.
— Помещиконь стирь. Аляц — оцю прохвост, кода сонць стирьсь азонкшнесы. Теть, тядясь, содаф-ли, што синь мяльсна урьвакстомс?
— Кинь?
— Сонь ды Паволонь. Но — вага, сембе аф лисенди тевсь, цьорась воляса стирьсь тюрьмаса или меколанкт!
— Мон сянь изине сода! — Аф ламос ащемок отвечась тядясь. — Паша эсь кувалманза мезевок аф азонкшни...
Тяда меле теенза сядонга ужелькс арась стирсь, ды, афшарьхкодеви кяжень пачк инжинть ланкс варжакстомок сон корхтазевсь;
— Теть сон прважамаль!..
— Аш кода! — спокойна отвечась Егор. Тяса* монь пара тевозе, и тейне ванды шобдаваста сявомок иляц сави якафтомс, якама якама. Тевсь аф пек кельговикс, монь отдышказень мархта.
— Пара сон стирьнясь, — сонць корхтазевсь тядясь, сянь ланга мезе азсь Егор, арсембачк. Теенза обидналь, мес тянь марязе аф цьорастонза, а чужой ломаньцта, и сон крмоштазень трванзон тангкоцта, алу нолдазень сельме кунонзон.
— Пек пара стирсь! — пяшкоць Егор Няйса* мон — теть сон ужяль. Напрасна Аф саты тонь седице, карманьдерят сембонь минь бунтовщикнень, ужяльчнемонок. Виденц азомс, сембонь эряфсна аф шнави. Вага афкунара сась ссылкаста монь ялгазе. Коста сон йотась Нижнайть пачка — авац ды идьняц учендозь Смоленскайса, а коста сон мольсь Смоленскаи — синь пекстафтольхть — ни москувонь тюрьмав. Тяни авать мялец Сибири молемс. Монь тожа ульсь авазе, пяк пароль ломанць, вете кизонь тяфтама эрямась сонь сувафтозе калмос...